Словник Української Мови
Буква
1. Зникнути, розсипатися, переставши існувати в попередньому вигляді (про щось легке, дрібне, що може підніматися в повітрі).
2. Перен. Зникнути, перестати існувати або відчуватися (про почуття, думки, настрої тощо).
3. Перен. Втратити концентрацію, стати розсіяним, несхожим на себе через сильні переживання або замисленість.
4. Розлетітися, розігнатися в різні боки (про групу людей, тварин, хмари тощо).
Приклад 1:
Коли я цілий тиждень пильно працюю, не відходжу од мікроскопа, читаю, обчисляю, то, очевидячки, маю я так само право розвіятися раз на тиждень чим хочу… тим, що мені дозволяє розвіятися найлегше… Роздавайте карти, Fräulein Ernestine! В «віриш чи не віриш!» Хто виграє, тому од усіх платиться по п’ять копійок.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Простіть і підсильте, бо все, що я розпочав і задумав, може розвіятися прахом. Підсобіть хоч би двома чи трьома полками, бо з ким-ким, а з поляками буде битва до зими неминуче.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”