1. Властивість або стан того, що має обрамлення; наявність обрамлення як елемента композиції, структури чи оформлення.
2. (Перен.) Оточення, супровід явища, події чи іншого елемента, що створює певний контекст, фон або доповнює його зміст.
Словник Української
Буква
1. Властивість або стан того, що має обрамлення; наявність обрамлення як елемента композиції, структури чи оформлення.
2. (Перен.) Оточення, супровід явища, події чи іншого елемента, що створює певний контекст, фон або доповнює його зміст.