1. Задати багато питань, детально розпитати когось про щось.
2. (розм.) Отримати відповіді на свої запитання, дізнатися потрібну інформацію в результаті розпитування.
розпитатися
Буква
Приклади:
Приклад 1:
— Піду на пожежу, — поклав Андрій і побіг до городської каланчі розпитатися, де саме горить. Так як же він здивувавсь, коли розібрав, що пожежні вартівники спокійнесенько походжають по каланчевому подвір’ї, а пожежні бочки з кишками стоять незапрягані!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Хотiв Зiнько про це кого розпитатися, дак кого ж? Дяк саме божественне знає; писар — самi волоснi дiла; крамар усе на щотах кидає та записує грошi… до батюшки Зiнько не посмiє пiти, а до вчителя ходив, дак i вчитель же… хоч по книгах знає i всяку науку, а як Зiнько попитався його про своє — як би кращий порядок завести, — то вiн тiльки рукою махнув.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Приклад 3:
Туди Роман ходив розпитатися, чи не треба на залiзницi жандарма, — хотiв ще туди податися; але на тi посади брано тiльки унтер-офiцерiв, а вiн був простий солдат. Роман раз у раз ходив по своїх знайомих i радий був, як траплялося там напитися чаю або що смачне з’їсти, бо дома того не було.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”