розорювання

1. Дія за значенням дієслова “розорювати”; обробіток землі плугом або іншими знаряддями для її розпушування та підготовки до сівби.

2. (переносне) Повне спустошення, спричинення руйнації, знищення господарства акогось регіону, країни тощо, часто внаслідок війни або стихійного лиха.

3. (переносне) Приведення до стану крайньої бідності, збанкрутчання, фінансового краху.

Приклади:

Приклад 1:
Низкою вчених встановлено, що розорювання ґрунтів веде до різкого зменшення вмісту лабільної органічної речовини. Б. С. Носко відмічає, що при р озорюванні ґрунту кількість рухомого гумусу знижується порівняно з перелогом на 30 %.
— Тютюнник Григорій, “Вир”