1. Довгою чи детальною розмовою домовитися про щось, досягти згоди в якомусь питанні.
2. Розмовляючи, переконати когось, схилити до своєї думки або певних дій.
3. Заст. Поговорити, провести час у розмові.
розмовитися
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Великих розмов із сім’єю Андропулів їм не доводилося заводити, бо й розмовитися з тими дівчатками було навіть важко: адже тільки Кассандра, найстарша, вміла говорити по-французьки, але ж вона була й найсоромливіша од усіх сестер та й завсіди ховалася в хаті; а менші дівчата, недавно привезені з Трапезунда, дуже цікаві, прудкі, бистроокі реготухи, цокотіли тільки по-грецьки та по-турецьки і хіба пару слів могли зв’язати тією російсько-українською мішаниною, що чується на туапсинському базарі. Як ішли було молоді Шмідти повз них, то грецькі дівчата вибухали сріблястим сміхом собі в кулак, потім швиденько ховалися одна за одну, потім знов голосно шепотіли ніби зросійська: «какой красіві!» — та й знов, фуркаючи, тулилися одна за одну.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Вернувся з города, ну, а на селi «скучно», бо скрiзь сама мужва i нема такого чоловiка, щоб iз ним можна було про «образованi» речi розмовитися, — тiльки й є, що вчитель та врядник, та ще писар… Дак от вiн i прийшов. Учитель почав уже розумiти, кого вiн перед себе має, — спершу вiн подумав, що це щось iнше.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”