1. Прийменник, що вказує на виняток або відокремлення когось, чогось від інших; крім, окрім, за винятком.
2. Прислівник, що означає окремо, по-особливому, на відміну від інших; нарізно, окремо.
Словник Української
Буква
1. Прийменник, що вказує на виняток або відокремлення когось, чогось від інших; крім, окрім, за винятком.
2. Прислівник, що означає окремо, по-особливому, на відміну від інших; нарізно, окремо.