1. Наукова дисципліна, що вивчає ритм як структурну основу в різних сферах: мові, музиці, поезії, біологічних процесах тощо; вчення про ритмічні закономірності.
2. (У спеціалізованому вжитку) Назва конкретної авторської теорії або практики, пов’язаної з аналізом і використанням ритмічних циклів у житті людини, часто з метою самопізнання та особистісного розвитку.