ритмомелодика

1. Сукупність ритмічних та мелодичних характеристик мовлення (мови), що визначають його інтонаційний рисунок, темп, паузування, розподіл наголосів та висоту тону.

2. Властивість художнього твору (переважно віршованого), що полягає у взаємодії та поєднанні ритмічної організації та мелодики мови.

Приклади:

Приклад 1:
ритмомелодика арифметика поетика риторика Загальне: враження повної виснаженості. Девальвація високого слова: писати якомога непоетичніше.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”