Словник Української Мови
Буква
1. Граматична категорія іменника, що виражає його зміну за відмінками і числами; парадигма відмінювання.
2. Клас іменників, що мають однакові закінчення при відмінюванні (наприклад, перша, друга, третя відміна).
3. Застаріле або рідковживане: зміна, перетворення, перехід у інший стан; варіант чогось.
Приклад 1:
— «Перший проблиск радости за Олю: вони їдять хліба досхочу, мають і інші продукти (грошова реформа, зниження цін, відміна карточок продуктових всюди дещо поліпшили життя). Ішхан послав гроші після мовчання.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Використовується для розбиття на окремі блоки великих обсягів даних 24 CAN (Cancel – відміна) ^X Зазначає, що даними, які передували цьому символові у повідомленні чи блоці, слід знехтувати (зазвичай у разі виявлення помилки) 25 EM (End of Medium – кінець носія) ^Y Указує на фізичний кінець носія інформації 26 SUB (Substitute – замінник) ^Z Використовується для заміни помилкового чи неприпустимого символу.
— Невідомий автор