Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва села в Україні, зокрема в Івано-Франківській та Львівській областях.
2. (заст.) Медичний заклад для лікування хворих на сухоти (туберкульоз) взимку; зимовий туберкульозний санаторій.
3. (заст., діал.) Зимова дорога, шлях, яким їздять тільки взимку; зимник.
4. (заст., діал.) Приміщення для зберігання продуктів узимку; льох, комора, де зберігають зимові запаси.
Приклад 1:
Я йшла i ввесь час здригалась, нiби менi була зимниця. Я й не могла не здригатись: в перший раз менi довелося так одверто й так цинiчно говорити.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 2:
Кiлька слiв, i бiльше нiчого: febris catarrhalis, здається, — простудна зимниця i febris gastrica — шлункове розстройство. Потiм spiritus amoniaci causticus, pro pauperos[2] i… здається, все.
— Невідомий автор, “192 Val Dshniepi Mikola Khvil Ovii”