звинувачення

1. Дія за значенням дієслова “звинувачувати”; висловлювання, в якому когось, щось визнають винним у чомусь, покладають на когось відповідальність за щось негативне.

2. Офіційне висування проти когось обвинувачення у вчиненні правопорушення, злочину; саме таке офіційне формулювання провини.

3. Те, що викликає осуд, несхвалення, що дає підстави для негативної оцінки когось, чогось.

Приклади вживання

Приклад 1:
Не відділяв «свого» від «музейного» — в устах його недоброзичливців це звучало як звинувачення. Але це було справді так.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |