Значення
- (Соціологія) –
Усталена, традиційна норма поведінки, спосіб дій, що склалися в суспільстві або в певному колі людей і передаються з покоління в покоління; обряд, ритуал, традиція.
- (Психологія) –
Прийнятий, звичний для когось спосіб діяти, поводитися; звичка, звикання.
- (Етнографія) –
(у множині) Сукупність народних обрядів, традицій, пов’язаних з побутом, родинним чи громадським життям.
- (Юриспруденція) –
(заст.) Закон, правова норма, правовий звичай як джерело права; звичаєве право.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звичай, р. звичаю, д. звичаєві, з. звичай, о. звичаєм, м. звичаєві, к. звичаю