1. Властивість мовних звуків (фонем) або їхніх сполук викликати в уяві мовця певні асоціації з позамовними явищами (звуками, рухами, формами тощо), що відображає зв’язок між звуковою оболонкою слова та його значенням.
2. Розділ мовознавства, що вивчає явища звукового символізму в мові.