Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість мовних звуків (фонем) або їхніх сполук викликати в уяві мовця певні асоціації з позамовними явищами (звуками, рухами, формами тощо), що відображає зв’язок між звуковою оболонкою слова та його значенням.
- (Лінгвістика) –
Розділ мовознавства, що вивчає явища звукового символізму в мові.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звукосимволізм, р. звукосимволізму, д. звукосимволізмові, з. звукосимволізм, о. звукосимволізмом, м. звукосимволізмі, к. звукосимволізме