Значення
- (Лінгвістика) –
Поєднання звуків у певній послідовності, що утворює мовну одиницю (склад, морфему, слово); звукова побудова слова чи словосполучення.
- (Мистецтво) –
У музиці — поєднання кількох музичних звуків різної висоти, що звучать одночасно або послідовно; інтервал або акорд.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звукосполучання, р. звукосполучання, д. звукосполучанню, з. звукосполучання, о. звукосполучанням, м. звукосполучанні, к. звукосполучання