звукоприймач

1. Пристрій або орган, призначений для сприйняття звукових коливань і перетворення їх на інший вид енергії (наприклад, електричні сигнали або нервові імпульси).

2. У техніці — перетворювач (датчик), що перетворює звукові коливання на електричні сигнали (наприклад, мікрофон, гідрофон).

3. У біології — орган слуху або його частина (наприклад, спіральний (кортів) орган у внутрішньому вусі), що сприймає звукові хвилі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |