звукоприймач

[zʋukoprɪjmɑt͡ʃ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Техніка) –

    Пристрій або орган, призначений для сприйняття звукових коливань і перетворення їх на інший вид енергії (наприклад, електричні сигнали або нервові імпульси).

  2. (Техніка) –

    У техніці — перетворювач (датчик), що перетворює звукові коливання на електричні сигнали (наприклад, мікрофон, гідрофон).

  3. (Біологія) –

    У біології — орган слуху або його частина (наприклад, спіральний (кортів) орган у внутрішньому вусі), що сприймає звукові хвилі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звукоприймач, р. звукоприймача, д. звукоприймачеві, з. звукоприймач, о. звукоприймачем, м. звукоприймачеві, к. звукоприймачу

Більше записів