звукоприймання

1. Фізіологічна здатність організму сприймати звукові коливання за допомогою слухового аналізатора; процес перетворення звукових сигналів на нервові імпульси.

2. У техніці — властивість пристрою або системи (наприклад, мікрофона, акустичної системи) сприймати, перетворювати або фіксувати звукові хвилі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |