Значення
- (Біологія) –
Фізіологічна здатність організму сприймати звукові коливання за допомогою слухового аналізатора; процес перетворення звукових сигналів на нервові імпульси.
- (Техніка) –
У техніці — властивість пристрою або системи (наприклад, мікрофона, акустичної системи) сприймати, перетворювати або фіксувати звукові хвилі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звукоприймання, р. звукоприймання, д. звукоприйманню, з. звукоприймання, о. звукоприйманням, м. звукоприйманні, к. звукоприймання