звукопровідник

1. Фізичне тіло, середовище або матеріал, здатні проводити звукові коливання від джерела звуку до приймача.

2. Спеціальний пристрій або елемент конструкції, призначений для передачі звуку, наприклад, у медичних діагностичних приладах (фонендоскоп) або техніці для дослідження властивостей матеріалів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |