Значення
- (Фізика) –
Фізичне тіло, середовище або матеріал, здатні проводити звукові коливання від джерела звуку до приймача.
- (Медицина) –
Спеціальний пристрій або елемент конструкції, призначений для передачі звуку, наприклад, у медичних діагностичних приладах (фонендоскоп) або техніці для дослідження властивостей матеріалів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звукопровідник, р. звукопровідника, д. звукопровідникові, з. звукопровідник, о. звукопровідником, м. звукопровідникові, к. звукопровіднику