Древослів

Словник Української Мови

звукопровідність

[zʋukoproʋidnistʲ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Фізика) –

    Фізична властивість середовища (твердого, рідкого або газоподібного) проводити звукові хвилі від джерела звуку до приймача.

  2. (Фізика) –

    Міра цієї властивості, що характеризується швидкістю поширення звуку та ступенем його згасання в даному матеріалі або речовині.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звукопровідність, р. звукопровідності, д. звукопровідності, з. звукопровідність, о. звукопровідністю, м. звукопровідності, к. звукопровідносте

Більше записів