1. Такий, що пропускає звук, не є перешкодою для його поширення.
2. У лінгвістиці: такий, що має прозору, зрозумілу звукову форму, де кожному фонемному елементу відповідає певний графемний (наприклад, про звуко-буквену відповідність у мові).
звукопрозорий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |