Значення
- (Лінгвістика) –
Мовна одиниця (слово або словосполучення), що імітує різні звуки живої та неживої природи, дії чи явища (наприклад: кукуріку, дзижчати, буль-буль).
- (Лінгвістика) –
Лінгвістичний прийом або стилістична фігура, що полягає у використанні таких слів для створення звукового образу, посилення виразності та образності мовлення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звуконаслідування, р. звуконаслідування, д. звуконаслідуванню, з. звуконаслідування, о. звуконаслідуванням, м. звуконаслідуванні, к. звуконаслідування