Значення
- (Лінгвістика) –
Спеціальна мовна одиниця, що імітує різноманітні звуки навколишнього світу (шум природи, техніки, крики тварин тощо) за допомогою фонетичної будови слова, наприклад: дзижчати, кукурікати, брязкати.
- (Лінгвістика) –
Слово або словосполучення, що безпосередньо відтворює конкретний звук (гав-гав, кап-кап, дзинь, бух, тріск).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звуконаслідувач, р. звуконаслідувача, д. звуконаслідувачеві, з. звуконаслідувача, о. звуконаслідувачем, м. звуконаслідувачеві, к. звуконаслідувачу