1. Прислівник до прикметника “зворушений”; виражаючи сильне емоційне хвилювання, спричинене почуттями співчуття, жалі, радості, ностальгії тощо.
2. У стані глибокого емоційного порушення, зворушення; так, що свідчить про сильне хвилювання.
зворушено
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Я виходжу з-за ширми, не перестаючи усміхатись, але вже не ніяково, а теж ніби зворушено. І через щось мені згадується тут же, як Клавдія Петрівна на другий, чи на третій день по нашім зближенню, оттак само, вся зашарів-шись, соромлячись і роблячи над собою страшенні зусилля, незрозуміло, заплутано запропонувала мені перекласти на неї турботу про те, щоб у нас не було дітей.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”
Приклад 2:
Глянувши на зображення царюючої у й ого вік Катерини II, що знаходилось у друга його у вітальні, сказав він зворушено: “Ось голова з Мінервою! “13 14 Він вважав, що щастя людиини полягає в тому, щоб, пізнавши власну у собі здатність, згідно зз нею знайти застосування в житті.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Вiн був веселий, чи напiдпитку, бо говорив голосно i зворушено. — Ну, так i є… я ще тодi казав… Наїхали i забрали… Маланка зашипiла на його.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прислівник () |