зворушеність

1. Абстрактний іменник, що означає стан сильного емоційного сприйняття, глибокого хвилювання, викликаного чимось сумним, радісним або жалісливим; збудження почуттів, переповнення ніжними, теплими емоціями.

2. В літературознавстві та мистецтві — естетична категорія, що характеризує здатність твору викликати у сприймаючого глибоке емоційне переживання, суміш співчуття, жалю, ніжності та сумної радості.

Приклади вживання

Приклад 1:
Схвильована зворушеність підказує йому слова, насичені ніжністю й печаллю. Він показує нам листи Лесі Українки.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Частина мови: іменник (однина) |