1. (дієприкметник теперішнього часу від дієслова “звеселяти”) Такий, що викликає веселощі, радість, піднімає настрій; що тішить і розважає.
2. (уживається як означення) Який має властивість розвеселяти, робити життєрадісним; радісний, потішний.
Словник Української Мови
Буква
1. (дієприкметник теперішнього часу від дієслова “звеселяти”) Такий, що викликає веселощі, радість, піднімає настрій; що тішить і розважає.
2. (уживається як означення) Який має властивість розвеселяти, робити життєрадісним; радісний, потішний.