непоправність

Властивість за значенням прикметника “непоправний“; стан, коли щось неможливо виправити, поліпшити або відновити; безвихідність, безнадійність становища.

У філософському та релігійному контексті — стан гріховності, віддаленості від Бога, який не може бути подоланий власними силами людини.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |