Словник Української Мови
Буква
1. Впасти, обвалитися, рухнути вниз під власною вагою або через втрату опори (про предмети, споруди, маси чогось).
2. Перен. раптово прибути, наїхати кудись у великій кількості або несподівано (про людей, відвідувачів).
3. Розм. прилягти, лігти відпочити, часто від втоми або ліні.
4. Розм. перекласти відповідальність, провину на когось іншого.
Приклад 1:
Тихий і замріяний юнак Давид, обвинувачений в сіонізмі, в приналежності до організації Паолей-Сіон, весь час очікував цього моменту, але не йняв віри, що той момент прийде, що на нього може звалитися щось страшне. Він все думав, що перебуває тут випадково… Він ніколи нікого не скривдив, любив поезію, любив героїку, любив свою матір — любив її ніжно й для неї часто складав вірші, лежучи вночі, а тоді нишком читав їх Андрієві й дивився на нього зволоженими своїми великими очима.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”