звалити

Приклад 1:
Припускаю, що Церіна зовсім не захворіла, а просто хоче звалити на мене весь обсяг роботи (про це я думав на площі Санта Марія Формоза, поїдаючи трикляту печену диню, перепрошую Монсиньйора). Від згаданої площі Респондент (покинувши нарешті церкву) узяв трохи східніший напрям (по Калле Люнґа) і, перетнувши міст над Pio ді Сан Джованні Лятерано, скерував свої дорого­ цінні стопи, ясна річ (Монсиньйор уже здогадався), до церкви Сан Дзаніпольо (що насправді означає не одного, а відразу двох святих).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
— бо жодні погрози не спромоглися змусити не тільки зовнішньо, а й унутрішньо богатирську Ганну ходити на рівні мишачого росту, Ганну, яка наважилася сміятися з упривілейованих катюжок, котрі за допомогою найновішої техніки затялися звести весь український народ на гнойовище з асимільованих лакуз, де не передбачалося місця на таких, як Ганна, за шо вгодовані посіпаки тьми гуртом, — адже Ганна боронилася, аж доки їй ззаду залізякою розтрощили череп, — частинами уоивали атлетичну жінку, незнищенний голос якої лишився хрипіти на стрічці підслухову- вального апарату, що його в поспіху, — на ліквідацію паскудної мазепинської ворохобниці пішло більше часу, ніж плянувалося, — забули вимонтувати єдинонеділимні ощасливлювачі людства, щоб потім звалити вбивство, — хоча стрічка вже ходила по руках; але що там стрічка, коли дійсне лише те, що наказано згори вважати за дійсне! — на нібито неосудного слабенького свекра, якого представники єдиної на світі непомильної держави поспішили кинути під потяг, — ніхто нічого не чув і не бачив, усіх свідків втоптали в братні могили, не лишилося жодного рота розповісти, і однак правда виходить на світло денне!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”