Словник Української Мови
Буква
1. Місце, призначене для скидання та накопичення побутових, промислових або будівельних відходів; сміттєзвалище.
2. (переносне) Безладне скупчення речей, безладна купа чогось; хаотичне нагромадження.
3. (переносне, зневажливо) Про приміщення, місце або установу, що відрізняються крайнім безладдям, забрудненістю або низьким рівнем культури.
Приклад 1:
Дивився бистрим оком на страхітне людське звалище й зважував, чи дасть він з ними всіма раду. Він їх швидко перерахував — двадцять семеро, повнісінька камера-одиночка.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Переробка й використання відходів є дуже важливим питанням екологістики, оскільки підприємства в розвинутих країнах постають перед проблемою як утилізувати відходи, адже нові площі під звалища знайти дуже складно (ніхто не бажає таке звалище “під боком” – “not in my back yard” (NІMBY), а старих не вистачає. Тому в автобудівній промисловості США діють жорсткі правила при закупівлі напівфабрикатів.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”