Значення
- (Фольклор) –
(в українській міфології та фольклорі) магічна, часом неусвідомлена, дія, коли слова побажання чи прокльону, висловлені з великою емоційною силою (особливо в знакові моменти життя), мають здатність здійснюватися, накладаючи на долю людини або предмета певну програму, призначення.
- (Релігія) –
(у побутовому вжитку) дія за значенням “зурочити”; навмисне чи випадкове вимовлення слів, яким приписується магічна сила впливати на майбутнє, здебільшого з негативним відтінком (накланення лиха, невдачі).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зурочування, р. зурочування, д. зурочуванню, з. зурочування, о. зурочуванням, м. зурочуванні, к. зурочування