зурочування

1. (в українській міфології та фольклорі) магічна, часом неусвідомлена, дія, коли слова побажання чи прокльону, висловлені з великою емоційною силою (особливо в знакові моменти життя), мають здатність здійснюватися, накладаючи на долю людини або предмета певну програму, призначення.

2. (у побутовому вжитку) дія за значенням “зурочити”; навмисне чи випадкове вимовлення слів, яким приписується магічна сила впливати на майбутнє, здебільшого з негативним відтінком (накланення лиха, невдачі).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |