1. Яке виражає намір, умисел; навмисне, умисне.
2. Яке є результатом свідомого наміру; зроблене спеціально, нарочито.
зумисне
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вона зумисне стала коло дівчат з самого краю. Карпо ледве вглядів на ходу її гострі, як ніж, очі, вхопив її блискучий погляд з-під вінка квіток та зеленого листя.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Частина мови: прикметник () |