1. Яка є наслідком свідомого наміру, умислу; навмисна, умисна.
2. (У праві) Пов’язана з умислом як формою вини; така, що вчиняється з повним усвідомленням суспільно небезпечних наслідків і з бажанням їх настання або свідомим їх допущенням.
зумисна
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— так що в наготi її, слiд визнати йому рацiю, справдi було безстидство: то була нагота зумисна й образлива, та, котрою не спокушається, а демонструється зневагу — можу стригти при тобi нiгтi на ногах, голити литки, залишати по собi ванну несполiсканою, в прилиплих до стiнок темних завитках волоскiв, пiдмиватись, мастурбувати — тiльки ж не так, о, не так, як це буває, коли кожна, щонайдрiбнiша об’ява тiлесної свободи iншого приймається як дарунок, як ще один самоцвiтний знак довiри i з мiсця збурює в тобi гарячу хвилю вдячної нiжностi, не так, як було мiж нами вдома, в тi днi, коли ми стоконилися по випадкових пристановиськах, лiзли в листопадову нiч через вiкно чужої дачi, де стояла семиградусна студiнь, потемки пили, щоб зiгрiтись, коньяк, не скидаючи пальт, i я хухала на твої шорсткi, закоцюблi руки, i ховала їх собi пiд светра, бо там було найтеплiше, i ти смiявся й плакав, задихався, не ймучи вiри: “Це ти? Невже це ти?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
І ось… Ніби зумисна ілюстрація до професорової історичної екскурсії, ніби марево, викликане ним з небуття, з’явився додаток до того ландшафту… Либонь, вони встали з-під землі — цілі ті покоління каторжників, армії їх!.. Вони вишикувалися обабіч колії, вздовж насипу безконечною хмарою і стояли, спершись на кайла, на лопати, на тачки… По коліна у воді і в болоті… У ровах і ямах… — Рєбята!!!
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Частина мови: прикметник () |