Значення
- (Юриспруденція) –
Дієслово, яке вживається переважно в термінологічному контексті для позначення процесу узгодження, встановлення взаємних умов або домовленості між сторонами.
- (Лінгвістика) –
У більш загальному вжитку може означати домовитися, прийти до згоди щодо чогось, обумовити певні правила або порядок дій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я зумовлюся, ти зумовишся, він зумовиться, ми зумовимося, ви зумовитеся, вони зумовляться