1. Такий, що виник або існує внаслідок певних умов, причин; обумовлений, детермінований.
2. (У філософії) Підпорядкований закону причинності; такий, що має достатню причину для свого існування або зміни.
зумовлений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Засвідчені в маминих щоденниках самонавіювання і трагічне нерозуміння, острах і захоплення, віра, радше бажання віри, покірність ентузіазмові натовпу — зі сплесками сумніву — все це складна гама, дивний, але історично зумовлений симбіоз. Ще один «феномен доби».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Якщо струм з часом збільшується, то 0dt dI > і, 0cε < , тобто струм самоін - дукції напрямлений назустріч струму, який зумовлений зовнішнім джерелом і гальмує його зростання. Якщо струм з часом зме н- шується, то 0dt dI < , і 0cε > , тобто інду к- ційний струм має такий напрямок, як і спадний струм в контурі, і сповільнює й о- го зменшення.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Доданок 2 0λ± зумовлений втратою півхвилі при відбиванні світла на межі по- ділу середовищ. Я кщо 0nn > , то в точці A фаза коливань змінюється на протилежну, відбувається втрата півхвилі і доданок м а- тиме знак „–“.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прикметник () |