Значення
- (Філософія) –
Властивість бути зумовленим, обумовленим чинниками, причинами або обставинами; наявність причинно-наслідкового зв’язку.
- (Філософія) –
(У філософії) об’єктивний, закономірний зв’язок явищ, процесів, подій, при якому одне (причина) з необхідністю породжує інше (наслідок); детермінованість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зумовленість, р. зумовленості, д. зумовленості, з. зумовленість, о. зумовленістю, м. зумовленості, к. зумовленосте