1. Встановити, визначити умови чогось; обумовити.
2. Стати причиною, викликати явище або наслідок; спричинити, зумовити.
зумовити
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Встановити, визначити умови чогось; обумовити.
2. Стати причиною, викликати явище або наслідок; спричинити, зумовити.
Відсутні