Словник Української Мови
Буква
1. Бути причиною чогось, спричиняти, викликати певні наслідки, явища або стан.
2. Визначати, обумовлювати характер, напрямок або особливості чогось, ставати вирішальним фактором.
3. (У логіці та філософії) Бути достатньою підставою для чогось, містити в собі умову для появи або існування явища.
Приклад 1:
Та й лекше було б їй в дипломатичних колах умотивувати й зумовлювати свої імперіалістичні тенденції, бо передусім за нею було б першенство, так би мовити, чолова репрезентація і, головне, фактична сила. То ж для нас, безперечно, краще, що саме так сталось, що німці, нас хотівши тут знівелювати, національно знищити, якраз через свою невдало-короткозору поведінку дали нам вихід.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”