Значення
- (Лінгвістика) –
Бути причиною чогось, спричиняти, викликати певні наслідки, явища або стан.
- (Філософія) –
Визначати, обумовлювати характер, напрямок або особливості чогось, ставати вирішальним фактором.
- (Філософія) –
(У логіці та філософії) Бути достатньою підставою для чогось, містити в собі умову для появи або існування явища.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я зумовлюю, ти зумовлюєш, він зумовлює, ми зумовлюємо, ви зумовлюєте, вони зумовлюють