1. Бути обумовленим чимось, мати певну причину або умову для існування, виникнення, зміни тощо.
2. (У логіці та філософії) Перебувати у відношенні причинно-наслідкового зв’язку, де один факт, явище або подія є безпосередньою умовою для іншого.
зумовлюватися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |