1. Втратити майно, статки; стати бідним, збідніти.
2. Переносно: втратити духовні цінності, внутрішнє багатство; стати убогим у моральному, інтелектуальному плані.
зубожіти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Припертись — також: зубожіти («геть нарід приперси, а на Великдень таки рідко котрий солонину має»). П р и п и с, п р и п і с — певний порядок, установлений керівними органами держави, розпорядження, наказ, правило.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: дієслово () |