Словник Української Мови
Буква
1. Який стосується зірок, властивий зіркам; зірковий.
2. Який має вигляд зірок, схожий на зірки; зірчастий.
3. Який сяє, блищить, як зірка; блискучий, сяйний.
4. Який має великі досягнення, видатний, прославлений (переносно).
5. Який пов’язаний із зірками (акторами, спортсменами тощо), що мають велику популярність.
Приклад 1:
Не красні квіти вночі… тепер поснули барви… Тут світляки в траві, я назбираю, вони світитимуть у тебе в косах, то буде наче зоряний вінок. (Кладе скілька світляків їй на волосся.)
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Це був зоряний час політичної могутності Еламу, кордони якого тоді пролягали від Перської затоки до місцерозташування сучасного Хамадану. Але наприкінці буремного в історії Еламу XII ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
Не треба б, ох не треба гнатись на холодний зоряний блиск безлюбої краси: не тих спiльникiв собi на цiй дорозi єднаємо. “О слiпуче, прекрасне i дике!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”