зона

[zonɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Геологія) –

    Термінологічне позначення ділянки земної поверхні, частини простору або території, що відрізняється певними специфічними ознаками (кліматичними, географічними, адміністративними тощо), наприклад: зона відчуження, субтропічна зона, прикордонна зона.

  2. (Географія) –

    У географії — широка смуга або область земної кулі з однаковими кліматичними, рослинними або іншими природними умовами, що розташована паралельно екватору, наприклад: помірна зона, арктична зона.

  3. (Фізика) –

    У фізиці, техніці, біології тощо — ділянка, область, простір, що характеризується певним станом, властивістю або призначенням, наприклад: зона радіопоміх, зона комфорту, зона росту.

  4. (Географія) –

    Власна назва для позначення конкретних територій, установ або об’єктів, що мають офіційний статус, наприклад: Зона АТО (зона антитерористичної операції), Зона Євро.

  5. (Географія) –

    У розмовній мові — територія, місце, де діє особливий (часто суворий) режим або порядок, наприклад: зона бойових дій, зона відпочинку, небезпечна зона.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. зони, р. зони, д. зоні, з. зону, о. зоною, м. зоні, к. зоно

Походження слова (Етимологія)

Слово «зона» походить від грецького «ζώνη» (zōnē), що означає «пояс» або «опоясування». У давнину так називали пояс, яким підперізували одяг, а згодом — смугу або область, що оперізує щось. Це слово споріднене з праслов’янським *po-jas, від якого походить українське «пояс». Таким чином, «зона» буквально означає «опоясана територія» або «смуга».
Споріднені слова:пояс, смуга, територія

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів