зомліти

Приклад 1:
У са­ду ще­бе­че со­ло­вей­ко; за­паш­ний віте­рець повіває в вікно крізь цвіт са­до­ви­ни; ти­хе со­неч­ко, за­хо­дю­чи, грає по сііні з виш­не­ви­ми віта­ми; ко­ло йою си­дить йо­го Ле­ся, бе­ре йо­го за ру­ку, прик­ла­дує свою до­ло­ню йо­му до га­ря­чої го­ло­ви… Ні, не тре­ба йо­му ні жизні, ні здо­ров’я, дай­те йо­му отак зомліти, зас­ну­ти і не про­ки­да­ти­ся довіку! От же здо­ров’є по­ча­ло бра­ти го­ру, на­пов­ня­ло ко­зацьке тіло, як во­да ко­ло­дязь; і гу­би за­чер­воніли, і очі заг­ра­ли.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”