Словник Української Мови
Буква
1. Стан раптової, короткочасної втрати свідомості, що виникає внаслідок гострого порушення мозкового кровообігу, зазвичай супроводжується знесиленням, зниженням дихальної та серцевої діяльності; непритомність.
2. Переносно: стан повної втрати волі, самостійності, критичного мислення, повне підпорядкування чужій волі або ідеї.
Приклад 1:
І безмежна скорбота лягла На затвердле сумління, І весь табір мов чаром попав В отупіння й зомління. Одні одним у лиця бліді Поглядали без впину, Мов убійці, що вбили у сні Найдорожчу людину.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Хвилинами я не міг іти й чув себе близьким зомління. Горстка ягід гогодз (брусника, Preisselbeeren), зібраних по дорозі, або трошки води з потоку під ногами ж з каплею рому вертали мені на час енергію, і так ми вибрались на гребінь, одмічений хрестом, як і в Швейцарії.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”