1. Який втратив свідомість, притомність; непритомний, без пам’яті.
2. Який перебуває у стані глибокого знесилення, виснаження; знесилений, виснажений.
Словник Української Мови
Буква
1. Який втратив свідомість, притомність; непритомний, без пам’яті.
2. Який перебуває у стані глибокого знесилення, виснаження; знесилений, виснажений.
Приклад 1:
Упав зомлілий, непритомний. Володимир швидко вдяг пальто — і вийшов.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
XVI А Мойсей борикався, горів, Добивався до ціли, А як ніч залягла на горі, Впав на землю зомлілий. Захиталася скеля під ним Із усіми шпилями, І безтямний лежав він, немов У колисці у мами.
— Франко Іван, “Мойсей”