1. (від дієслова “зобидити”) у стані образи, почуття глибокої образу або приниження; так, що виражає образливість.
2. (переносно) з виглядом чи манерою, що свідчить про внутрішнє засмучення, досаду чи розчарування через якусь несправедливість.
Словник Української Мови
Буква
1. (від дієслова “зобидити”) у стані образи, почуття глибокої образу або приниження; так, що виражає образливість.
2. (переносно) з виглядом чи манерою, що свідчить про внутрішнє засмучення, досаду чи розчарування через якусь несправедливість.
Відсутні