зобидженість

1. Властивість за значенням прикметника “зобиджений”; стан людини, яка відчуває себе ображеною, приниженою або ураженою в гідності; образа, почуття образи.

2. (У переносному значенні) Стан пригніченості, засмучення, викликаний несприятливими обставинами, невдачею тощо.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |