1. (від “знестямитися”) — у стані втрати свідомості, без тями, непритомний.
2. (переносно) — у стані сильного душевного збудження, захвату, екстазу; без пам’яті, несамовито.
Словник Української Мови
Буква
1. (від “знестямитися”) — у стані втрати свідомості, без тями, непритомний.
2. (переносно) — у стані сильного душевного збудження, захвату, екстазу; без пам’яті, несамовито.
Відсутні