знахурство

1. Система народних знань, вірувань та практик, пов’язаних з лікуванням хвороб, зняттям «порчі» чи «згладу» за допомогою магічних дій, замовлянь, трав, а також прогнозуванням майбутнього.

2. Діяльність знахаря або знахурки; застосування народних методів лікування, часто поєднаних з ритуальними та магічними елементами.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |