Словник Української Мови
Буква
1. Жінка, яка займається знахарством; народна цілителька, що лікує хвороби за допомогою традиційних методів, замовлянь, трав та інших засобів народної медицини.
2. Рослина з родини айстрових (Achillea), звичайна деревій, яка часто використовується в народній медицині; інша назва — деревій звичайний або білоголовник.
Приклад 1:
Камілла – страшна войовниця, І знахурка, і чарівниця, І скора на бігу була; Чрез гори і річки плигала, Із лука мітко в ціль стріляла, Багацько крові пролила. Така-то збірниця валилась, Енея щоб побити в пух; Уже Юнона де озлилась, То там запри кріпкенько дух.
— Самчук Улас, “Марія”