1. Людина, яка за народними повір’ями лікує хвороби за допомогою магічних засобів, замовлянь, трав; чаклун, ворожбит.
2. Переносно: той, хто вміло, майстерно щось робить, досягає добрих результатів у якійсь справі (часто іронічно).
знахур
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Се був пройдисвіт і непевний, І всім відьмам був родич кревний – Упир і знахур ворожить, Умів і трясцю одшептати, І кров христьянську замовляти, І добре знав греблі гатить. Бував і в Шльонському з волами, Не раз ходив за сіллю в Крим; Тарані торговав возами, Всі чумаки братались з ним.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |