знахідний

1. Прикметник, що стосується знахідки, пов’язаний із нею; такий, що знайдений, виявлений випадково або в результаті пошуків.

2. У лінгвістиці: що стосується знахідного відмінка (об’єктного); такий, що виражає прямий об’єкт дії дієслова або вказує на напрямок, мету, час.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |